Ініціатива Коаліції "Зупинимо туберкульоз разом" по встановленню 1 серпня - Національного дня пам'яті жертв туберкульозу
Туберкульоз продовжує залишатися для народу України складною і не перебореною медичною та соціальною проблемою. За 15 років, що минули від часу оголошення епідемії, в Україні не відбулося суттєвих зрушень у боротьбі із туберкульозом.
Відсутність ефективних соціально-економічних перетворень, скорочення державою соціальних витрат, зубожіння великого прошарку населення країни, безробіття, нелегальна міграція, недостатній рівень інформованості населення про туберкульоз сприяють поширенню інфекції. Поряд із інфекційною природою, туберкульоз має соціально-економічні передумови для поширення і несе в собі величезну суспільну шкоду, яку він завдає економіці, трудовим ресурсам, суспільному здоров'ю, демографічній ситуації, національній безпеці нашої держави. Захворювання на туберкульоз призводить до скорочення тривалості життя людини, зростання рівня смертності, тимчасової та стійкої втрати працездатності, збільшення витрат на організацію медичних послуг, соціальної нерівності та дискримінації окремих верств населення.
В Україні має місце неефективна організація виявлення та лікування хворих на туберкульоз, яка включає в себе, в першу чергу, хронічне недофінансування протитуберкульозних закладів, пізню діагностику, відсутність стовідсоткового контролю за прийомом ліків, відсутність санітарно-освітньої роботи з пацієнтами, високу поширеність ВІЛ та ТБ/ВІЛ інфекції, поширеність тяжких випадків у зв’язку із пізнім виявленням, відсутність стимулу до лікування у пацієнтів, що призводить до значного відсотку перерваного лікування тощо. Тривалий час не створений електронний реєстр хворих на туберкульоз, що унеможливлює чітке визначення їх загальної кількості та ефективний контроль за епідемією і, в свою чергу, створює перешкоди для ефективного стратегічного планування заходів, спрямованих на протидію епідемії туберкульозу. Серед інших принципів, на яких ґрунтується міжнародна ДОТС – стратегія подолання туберкульозу, яка нині реалізується в Україні, основним є принцип формування політичної волі щодо постійної підтримки ефективної боротьби з туберкульозом з боку національної і регіональних влад. В першу чергу, під цим розуміються політичні зобов’язання фінансувати весь комплекс заходів з протидії захворюванню на туберкульоз в необхідному для досягнення ефективних результатів обсязі. Втім реалії свідчать про інше: тільки протягом 2007−2010 років заходи протидії захворюванню на туберкульоз недоотримали з Державного бюджету України майже 120 млн. грн. Існуюча практика закупівлі протитуберкульозних препаратів створює перешкоди для своєчасного їх потрапляння у медичні заклади, що призводить до збільшення летальності у протитуберкульозних стаціонарах, зростання рецидивів туберкульозу, зростання середньої тривалості перебування хворого на туберкульоз на ліжку тощо. Зрештою, сумарні економічні збитки держави від туберкульозу вже перевищують 3 млрд. грн. на рік. Але хіба цим можна виміряти страждання сотень тисяч українців, хворих на туберкульоз?
12 квітня 2010 року у Комітеті Верховної Ради України з питань охорони здоров’я відбулося засідання Робочої Групи Високого Рівня щодо заснування Причорноморського Партнерства у сфері протидії туберкульозу.
ЗВЕРНЕННЯ
ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ СПІЛКИ НЕУРЯДОВИХ ОРГАНІЗАЦІЙ
«КОАЛІЦІЯ «ЗУПИНИМО ТУБЕРКУЛЬОЗ РАЗОМ»
З НАГОДИ ВСЕСВІТНЬОГО ТА ВСЕУКРАЇНСЬКОГО ДНЯ БОРОТЬБИ ІЗ ТУБЕРКУЛЬОЗОМ
РІДНА УКРАЇНСЬКА ГРОМАДО!
Дозволь звернутися до тебе з нагоди Всесвітнього дня боротьби із туберкульозом.
Шановні добродії, невже Ви нічого не чули про туберкульоз? Ви і близькі Вам люди ніколи не страждали від цієї страшної хвороби? Тож нехай Господь і надалі береже Вас від цієї напасті!
Втім, загрозлива ситуація щодо туберкульозу, що завжди був індикатором суспільного благополуччя, склалася в усьому світі наприкінці минулого – на початку нового тисячоліття. Щороку в світі на туберкульоз захворюють від 7 до 9 млн. людей, а вмирають − близько 3 млн.
За критеріями Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) Україна віднесена до груп країн із високим рівнем захворюваності на туберкульоз. В нашій країні на сухоти щороку захворюють близько 38 тис. українців, а вмирають від них – більше 10 тис. Про надзвичайну соціальну небезпеку туберкульозу свідчить, зокрема, той факт, що за весь час спостережень (тобто за останні 23 роки) від захворювання на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) – найстрашнішої хвороби сучасності, в Україні померло 18 030 осіб, а отже менше, ніж вмирає від туберкульозу кожних два роки. Тож про підступного ворога треба знати якнайбільше, щоб не стати його жертвою.